Тема:
Виготовлення оберегу. Підкова «На щастя».
Мета:
ознайомити дітей з оберегами як видом народної творчості, народними звичаями;
навчити виготовляти обереги з природного матеріалу; розвивати в дітей
спостережливість, образне мислення, фантазію, дрібну моторику рук; виховувати
інтерес до роботи з природним матеріалом, естетичний смак.
Обладнання:
види оберегів, шаблони підкови, зерно, насіння соняшника, кукурудзи та інше,
клей.
Хід заняття
І. Організаційний момент.
Всі
мерщій сідайте, діти,
Домовляймось не шуміти,
На
уроці не дрімати
Дружно
руки підіймати.
І щоб
не було мороки,
Всі
готові до уроку?
Тож
часу тепер не гаймо,
І урок
розпочинаймо.
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
Вірш про оберег
Я дарую оберег
Не на згадку - на щастя і долю!
Хай зігріє він сонцем поріг,
Хай врятує він душу від болю.
Оберег, оберег, оберег
Серце матері, радісний сміх…
Оберег, оберег, оберег
Це до щастя безмежність доріг.
Зорі випили ранню росу,
Нею нас умивала лиш мати.
Краю рідного щедру красу
Я бажаю завжди пам’ятати.
Оберег, оберег, оберег
Серце матері, радісний сміх…
Оберег, оберег, оберег
Це до щастя безмежність доріг.
А до дому є стільки стежин!
Їх знайти допоможуть лелеки…
Протоптавши їх раз - бережи,
Де б не був ти від дому далеко!
Оберег, оберег, оберег
Серце матері, радісний сміх…
Оберег, оберег, оберег
Це до щастя безмежність доріг.
-
Діти, про
що цей вірш?
-
Чи є вдома
у вас оберіг?
-
Який?
Іще для наших прабабусь і бабусь хрест,
молитва, великодня крашанка, рушник, вишита сорочка, віночок, паляниця, вогонь
у печі, обручка, верба, калина, пучечок певного зілля, пов’язаного навхрест, а
також слово «добрий день!», «з Богом!», «Бувайте здорові», - були не просто
предметами і словами, а знаки добра і сили, заступниками від нещасть, воно були
- оберегами.
-
Як ви
гадаєте, що таке оберег?
ІІІ. Виклад нового матеріалу.
Оберег предмет, який володіє здатністю
оберігати його власника від різних лих.
Сьогодні
я для вас приготувала декілька видів оберегів, зверніть увагу це:
Вишитий
рушник:
Рушник - один із найдавніших оберегів у різних народів. Сама
смуга полотна має насичене символічне значення - дороги, долі, захисту. А коли
ця смуга ще й містить на собі виткані чи вишиті знаки-обереги - захисна сила
її, відповідно, більшає.
Рушник використовували в багатьох обрядів.
Насамперед - у них, що пов’язані зі шлюбом і проводами в потойбічні. Насамперед
— у тих, що пов’язані зі шлюбом і
проводами в потойбіччя.
Рушник був незамінною і в родильній
обрядовості. Так, на рушник приймали новонароджене дитя.
У календарних обрядах, особливо весняних,
були звичаї, пов’язані з рушником. Приміром, на день святого Юрія (6 травня),
коли врочисто, всім родом уперше виходили в поле оглядати озимину, батько попереду
ніс на рушнику хліб-сіль. Рушник розстилали на зеленому полі. Розкладали
їжу,пригощалися. Так чинили і в перший день оранки та жнив. По закінченню жнив
господар зустрічав женців женців із хлібом-сіллю на рушнику, а женці одягали на
нього обжинковий вінок із колосків.
Не обходилося без рушника й будування хати.
На ньому треба було підіймати першу колоду, а також сволок. Будівельникам
господарі дарували рушники.
Хатні рушники бувають постові (скромні) і
святкові (яскраві). У хаті рушники вішають над іконами, портретами родичів,
дзеркалом.
Спочатку рушники були ткані, згодом –
вишивані різними техніками. Протягом
двох останніх століть різновидів рушників побільшало. Це й вибійчані рушники, й
мальовані на папері (Петриківка), а також оздоблені аплікацією зі шматків
нашитої тканини (Черкащина).
Сорочка:
Сорочка
– не тільки традиційний одяг, а і своєрідне віддзеркалення всесвіту в
мініатюрі. Вона теж складається із трьох частин: верхньої (комір), середньої
(рукава, пазушки) та нижньої (подолки). Відповідно до цього поділу, на сорочці
розміщували орнаменти обереги.
Сорочка
– символічний замінник людини. Бувало, що сорочку вдягали навиворіт від
зурочення. Продати свою сорочку, за повірям, означає продати своє щастя.
Новонародженого закутували в батьківську сорочку, щоб батько його любив. Ложка,
лопатка:
Цей дивний предмет за своєю формою і просто
необхідний за призначенням предмет увійшов до людського вжитку дуже давно.
Перша знайдена ложка на території України
датується ІІІ т... н.е. (с. Черепин Пустомитівського р-ну Львівської області).
Приблизно цим же часом датовані й перші ложки, знайдені в інших країнах Європи.
Усі вони зроблені з кістки. Найдавніші ж зразки українських деревяних ложок, що
дійшли до наших днів, належить до ХІІ – ХІІІ т... їх знайдено в Київі на
Подолі.
Лялька-мотанка:
Лялька-мотанка (або вузликова лялька) є прадавнім оберегом.
Лялька-мотанка – українська народна лялька,
символ жіночої мужрості,родинний оберег.
Мотанка відрізняється від звичайної іграшки
відсутності обличчя. Лялькам-мотанкам ніколи не малювали обличчя. За
старовиннимповірям саме через лице в ляльку вселяється душа. А душа буває
доброю чи злою. Мотанка безлика, вона не має обличчя, замість очей, рота мотали
з ниток хрест – солярний знак, знак сонця, знак добробуту, дуже сильний оберег,
що несе в собі і що притягує сонячну енергію з усіх чотирьох куточків світу.
Мотанка несе в собі тепло
людських рук, любов і турботу, з якою створена… Вона несе в собі сонячну
енергетику…
Здавен у кожній родині
лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом матері – прародитель
ниці, символом мудрості, берегинею роду.
Таку ляльку клали до колиски, перш ніж
покласти туди немовля. Вважалося, що вона очищає її від злих духів та оберігає
дитину.
ІV. Повідомлення теми заняття.
Але
сьогодні ми будемо виготовляти оберег у вигляді підкови.
Підкова «На щастя»
Цей «Щасливий» талісман можна не тільки знайти на дорозі,
а й купити у магазині. Від цього оберег не втрачає своїх дивовижних
властивостей. Про щасливі властивості підкови відомо здавна. І знайти її на
дорозі завжди вважалося добрим знаком – її вішали над дверима й вважалося, що
оселя захищена від зла та нещасть.
Однак, у сучасному місті знайти підкову просто-таки на
дорозі майже не можливо. Виявляється , добру енергетику мають не лише знайдені
справжні підкови, а і їх зменшені копії. Такий талісман можна виготовити своїми руками.
Використовувати підкову-талісман можна по різному:
-
вважається,
що підкова,прибита над дверима ріжками догори, захищає оселю від зла;
-
а якщо
опустити ріжки донизу – вона приваблює в помешкання благополуччя;
-
підкова в
автомобілі буде оберігати власника від аварії та принесе удачу у справах;
-
якщо в
першу ніч повного місяця покласти підкову на підвіконня кінцями всередину, то
вона привертатиме в оселю гроші та сприятиме матеріальному благополуччю.
Підкова стала символом щастя в Давньому
Єгипті. Коней, яких запрягали у вози фараонів, підковували золотими підковами.
Але матеріал підкови не робив міцніше кріплення – рано чи пізно підкова
залишалася в пилу дороги. Зрозуміло,знахідка золотої підкови ставала щастям.
Однак У Стародавній Русі були свої підстави
вважати підкову символом прийдешнього щастя і оберегом від бід і нечистої сили.
Справа в тому, що всі підкови виходили з-під молота ковалів, завжди вважалися
борцями з нечистою силою. Крім цього, підкова пов’язана з конем, вірним
помічником селянина. Підкови були дорогими, тому селянин, який знайшов підкову,
по праву міг вважати себе щасливим – цінною знахідку можна було продати тому ж
самому ковалю або принести додому як оберег.
Для того щоб підкова приносила щастя у дім,
її необхідно підвісити над вхідними дверима ріжками вгору. Таке становище
дозволяє позитивній енергетиці «затриматися» в будинку. Крім цього, підкова,
прибита у вигляді «чаші», оберігає дім від підступів зла.
Кожна деталь оберегу має своє значення.
Ви бачите у себе на столах насіння та крупи
які ми будемо використовувати для виготовлення оберегу.
Давайте з вами відгадаємо
що це.
Що то за голова,
Що лиш зуби й борода.
(Часник)
Часник –
використовували проти нечистих сил.
Одну жменю кинув – цілу
жменю зібрав.
(насіння соняшника)
Насіння соняшника – здоровя дітей в домі.
Стоїть дуб, повен круп,
шапочкою прикритий, цвяшком прибитий.
(зерно)
Зерно –
зародження нового життя.
На горі вона росла
Знає ноти «соль» і «фа».
(квасоля)
Квасоля - символ достатку та ситості, на матеріальне
благополуччя.
Є солодкий, є гіркий,
Різні форми має.
Є сухий, а є товстий,
Кожен його знає.
(Перець)
Перець –
використовувався проти дій нечистих сил.
V. Інструктаж.
Послідовність виготовлення
оберегу «Підкова на щастя».
Підготуйте шаблон виробу.
Накладіть шаблон на картон
і обведіть.
Виріжте основу підкови.
За допомогою клею ПВА приклейте
насіння злакових рослин, квасолю, горох, гречку, просо.
VІ. Фізкультхвилинка.
Любі, діти, час вставати.
Будемо відпочивати.
Нумо, дружно присідаймо,
Швидко втому проганяймо,
Зараз разом засміятись,
Кілька раз понахилятись,
Зайчик сонячний до нас
Завітав у світлий клас.
Будемо бігати й стрибати,
Аби зайчика впіймати.
Прудко зайчик утікає
І промінчиками сяє.
Дуже добре, час настав
Повернутися до справ.
VІІ. Практична робота.
Діти виконують практичну роботу. Керівник
гуртка допомагаєу виготовленні оберегу
VІІІ. Підсумок.
-
Що ми
нового дізналися?
-
Як і
обереги ви знаєте?
Вибір кращих робіт.
Тема: Вишивка – як вид художнього промислу в Україні. Техніка і основні прийоми.
Кольорова гамма.
Мета: Дати учням поняття про вишивку як вид декоративно-ужиткового мистецтва.
Ознайомити учнів з основними техніками і прийомами вишивання, матеріалами,
інструментами та кольоровою гаммою. Розширити знання про вишивку. Навчити
вишивати прийомам вишивки. Розвивати творчість, уяву, мислення. Виховувати
любов до прекрасного, посидючість, працьовитість, акуратність.
Обладнання:
демонстраційний матеріал: репродукції творів декоративного мистецтва України,
зразки рушників, зразок виробів, що виготовлятимуться на занятті,магнітофон.
для індивідуального користування: тканина для вишивання,
муліне,голки, наперсток, п’яльця.
Хід заняття
І. Організація учнів до заняття.
Керівник гуртка перевіряє
готовність учнів до заняття.
Добрий день!
У добрий час!
Рада бачити я Вас!
З миром зустрічаю,
Щастя Вам бажаю.
На початку заняття послухаємо відому вам пісню. (звучить запис пісні
«Вишиванка» на слова Д.Павличка.)
ІІ. Повідомлення теми і мети заняття.
А колись...Давно
колись-то
Рушники вже
ткали,
І хустини
мережились!
Т. Шевченко
Як бачите вишивка відома в Україні
з давніх часів. Ось і ми сьогодні ознайомимось з вишивкою як одним з видів
дековативно-ужиткового мистецтва її характерними особливостями. Розширимо
уявлення про застосування вишивки, техніки і прийоми її виконання, матеріалами
та інструментами, кольорову гамму вишивок. Навчимося вишивати "хрестигом". Виготовимо рушничок.
ІІІ. Виклад нового матеріалу.
З незапамятних часів люди,
виготовляючи різні речі домашнього вжитку, майже завжди намагались робити так,
щоб вони були не тілььки корисними, а й привабливими у своїй зовнішності. Так
виникло декоративно-ужиткове мистецтво. Існуе багато видів мистецтва: художня
обробка деревини (різблення по дереву, випилювання, випалювання тощо),
кераміка, плетіння і в’язання, килимарство, кабування, витинання, писанкарство,
аплікація, вишивання та багато інших.
Вишивка – напоширений вид
декоративно-ужиткового мистецтва, в якомувізерунок та зображення і вязання,
килимарство, карбування, витинання, писанкарство, аплікація, вишивання та багато
інших.
Вишивка – поширений вид
декоративно-ужиткового мистецтва, в якому візерунок та зображення виконуються
ручним та машинним способом на різних матеріалах: тканині,шкірі, повсті тощо.
Мистецтво вишивання виникло давно
– корені його сягають у глибину віків. Мабуть ми ніколи не зможемо довідатися,
хто і коли вперше здогпадався втілити у візерунок красу рідної природи, свої
переживання і відчуття, бо з огляду на недовговічність тканини та ниток наука
позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва.
Памтки української вишивки
збереглися лише за кілька останніх століть. Дані археологічних розкопок,
свідчення літописців і мандрівників минулого дозволяють стверджувати, що
початки вишивання на території, яку зацмає сучасна Україна, сягають сивої
давнини, і розвиток його не переривався ніколи, починаючи з незапамятних часві
і до наших днів.
Вишивкою прикрашених одяг скіфів –
мешканців причорноморських степів.
Дуже високо цінувались вишивка і у
часи Київської Русі, де молоді дівчата вишивали золотом і сріблом.
Вишиванням в Україні займались
тільки жінкі. Для цєї роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвідки та
вечорниці, на яких дівчата збиралися довгими осінніми й зимовими вечорами, і
години відпочинку від польових робіт. Кожна мати ннамагалася навчити свою дочку
вишивання. Молода дівчина повинна була вміти вишивати сорочки, рушники.
Та спасибі тобі, моя
ненько,
Що будила мене
раненько,
А я слухала,
вставала,
Та рушники вишивала.
Цими рушками дівчата повиннав була
повязати сватів при сватвнні.
Сьогодні, як і сотні років тому, не старіє мистецтво вишивання.
Про вишиті рушники й сорочки складено багато пісень і віршів.
Віддавна, з незапамяиних часів,
Красою невмирущого надбання,
Немов зворушливий народний спів,
Дійшло до нас мистецтво вишивання.
Стелилося звичайним полотном,
Вкривалося барвистими стібками,
З якими і дійшло до нас воно,
Збережене дбайливими руками.
Несуть нам зараз щастя рушники,
Добробут вистеляють скатертини,
І пошивки вкрашають подушки,
Втішають око вишиті картини.
Сорочки, сукні, блузи, пояси,
Навіть з тканини зроблені пакунки,
Враз набирають справжньої краси
Від вишитих руками візерунків.
Хоч зараз ми не знаемо імен
Жінок, які шиттям плекали квіти
Та про них стільки складено пісень,
Що, мабуть, всіх їх не перелічити.
Одну згадаймо (хто її не зна),
Про те,як рідна мати виряджала
В дорпогу сина, як йому вона
На згадку рушничок давала.
А в другій про свої дитячі дні
Співець такими згадує словами:
«Сорочку мати вишила мені
Червоними та чорними нитками.
Два кольори мої два кольри,
Оба на полотні – в душі мої обо.
Два кольри мої, два кольри:
Червоне – то любов, а чорне – то журба.»
Щоб почуття веселі і сумні
Зміг кожен з нас стьобками передати,
Давайте навчимось на полотні
І ми сьогодні з вами вишивати.
Багато символів має наша рідна
Україна: тополю,вербу, калину, мальви і чорнобривці. Невмирущим творіням
талановитих рук українок є надзвичайно різноманітні вишивки. Серед них –
рушник, символ едності сімї, символ любові до землі, любов мактусі, коханої
дівчини, символ працелюбності ношого народу.
Український рушник… Оздоблений
квітами, зірками, птахами… Стільки він промовляє серцю кожної із нас. Від сивої
давнини і до наших днів в радощах і в горі рушник – невідемна частина нашого
побуту. Його можна порівняти з піснею витканою і вишитою на полотні. (Звучить
«Пісня про рушник» музю П. Майбороди, сл. А Малишка).
Із рушником повязано багато
звичаїв та обрядів. Рушник був оберегом. Хлі-сіль на вишитому рушникові це
висока оцінка гостинності українського народу. Його підносили при зустрічі
дорогих гостей.
Був ще такий звичай: весною, коли
зеленіли хліба, люди виходили в поле родиною і тричі обходили поле, несучи на
рушник хліб-сіль, щоб виріс великий врожай.
У кожній родині, де підростала дівчина,
скриня має повнитися рушниками. Закріплення шлюбу було «стати на рушник». В
народі кажуть: «На рушник стати – навік друга мати». Рушники є не лише прикрасою для життя. Їх вішали
над дверима, над віками, щоб ніяке зло не проникло до хати. Рушник
супроводжував людину все життя: від народження і до смерті. Кажуть, що саме
слово «рушник» походить від слова «рушати». Мати проводжаючи сина в дорогу,
замотувала хлібину в шматок білого полотна і промлвляла:
Ой прийми,
синочку, рушничок від мене.
Від зла, від
спокуси хай береже себе.
«Хата без рушників, що сімя без
дітей» - говорили в народі. Простий, скромно оздоблений рушник, висів у кожній
сільській хаті біля порогу на кілочку. Ознакою охайності працовитості кожної
жінки є прибрана біла хата, а в ній чистий рушник. «Рушник на кілочку – хата у
вінояку». Не випадково навчає мати свою доньку:
Тримай
хатиночку, як у віночку,
І рушничок на
кілочку.
Тримай відерця
всі чистенькі,
І водиці
повнисенькі.
Прийдуть зовиці
пити водиці,
Будуть тебе
хвалити.
А ще: «Не лінуйся, дівонько,
рушник вишивати – буде чим гостей шанувати» - наказувала мати дояці.
Орнаментальні мотиви української
вишивки сягають своїм корінням у місцеву флору і фауну, в історичну традицію.
Що таке орнамент, які є види орнаменту? Про це дізнаєтесь послухавши вірш.
Орнаменти
Що таке
«Огрнамент»?
Його трактування
мовою латині
Значить
«прикрашання».
Є свої орнаменти
В кожного народу.
У своїй красі вони
Не втрачають моди.
В своїй побудові
Змінюватись здатні.
Є вони смужкові,
Круглі і квадратні.
Їхні елементи
Чіткі і ретмічні
Чи з фігур
рослинних,
Чи з геометричних.
Отже, за мотивами орнаменти
поділяються на геометричні, рослинні та тваринні (зооморфні).
Геометричні орнаменти дуже прості:
кружальця, трикутники, ормби, кривульки, лінії, хрести.
В основу рослинного орнаменту
лежаьт прагнення перенестиу вишивку красу рідної природи. В українській вишивці
часто використовуються такі мотиви, як «барвінок», «хміль», «дубове листя»,
«виноград». Як народжуються квіти на рушниках розповідається в цьому вірші
Біле поле полотняте,
Рівно ткане, чисте
пране,
А по цьому голка
ходить,
За собою нитку
водить.
Прокрутнеться так і
сяк –
Зацвіте чарівний мак.
Зазирне і там, і тут
–
Василечки зацвітуть.
Застрибає навпрошки –
Пожовтіють колоски.
А пройдеться поволі.
Біле поле полотняне
Рушником барвистим
стане.
(Керівник демонструє вишитий рушник).
Рушник може читати так, як читаємо
книгу. Треба лише розумітись на орнаментах, на умовних знаках-символах.
Пряма горизонтальна лінія означає поверхню землі, горизонтальна звиляста
лінія – воду, а вертикальна хвиляста – дощ. Трикутники означають гори, лінії,
що схрещуються – вогонь і блискавку. Сонце і місяць – джерела світла –
позначали фігурками у вигляді круга, квадрата,ромба. Символ ромба наділений
багатьма значеннями. Ромб гладенький з відростками є не лише символом вогню і
сонця, а й символом пплодючості, відродження життя, а ланцюжок з ормбів означає
«дерево життя».
Жіноча фігура з піднятими вгору
або опущеними руками символізували образ матері-землі, а також вважалась
покровителькою води, господарства, сімейного вогнища і рукоділля.
Народна вишивка може бути
одноколірною і багатоколірною. Добре поєднуються:
червоний – з чорним, жовтим,
сірим, коричневим, синім, оранжовим, білим;
синій – з сірим, блакитним, коричневим,
жовтим, розовим, роатим;
жовтий – з коричневим, чоним, червоним,
оранжовим, сірим, блакитним, синім, фіолетовим;
зеленим – з темно-жовтим, лимонним,
салатним, сірим, жовтим, коричневим, чорним, кремовим;
фіолетовим - з бузковим, розовим,
сірим, жовтим, чорним.
Велика наша Україна і рушники в
різних куточках вишиваюьт порізному. В деяких регіонах винивають одноколірними
нитками. Так на Полтавщині вишивають переважно білими натками, зрідка червоними
і сірими. У вишивках Київщини основними кольорами є білий, коралово-червоний,
чорний. Трапляються також і блакитний. Гуцульські вишивки характерні
різноманітністю кольорових сполук, здебільше червоного з жовтим та зеленим.
(Демонструються рушники різних регіонів). Вишиті рушники Наддніпрянщини, в тому
чсислі і Кіровоградщини характерні червоно-чорними орнаментами.
Приступаючи до вишивання, потрібно
приготувати тканину й нитки, набір голок, пяльця, ножиці, наперсток
(демонстрування).
Під час виконання багатьох швів
доводиться лічити нитки тканини, тому для вишивання краще брати світлу тканину
(білу, жовту, блакитну) полотняного переплетяння або спеціальну сітчасту
тканину призначену для вишивання (демонстрація).
Для вишивання використовують різні
нитки : ірис, муліне, волічку (тонка вовняна нитка), шовкові та синтетичні
нитки. Вишивальні нитки яскравих кольорів спочатку перевіряють на міцність
їхнього пофарбування. Роблять це так: кладуть нитку у гарячу воду, якщо вода
забарвлюється у колір – значить вони линяють. Перш ніж вишити, нитки, що
линяють слід прокипятити в орзчині води з оцтом.
Голки для вишивання підбирають
залежно від цупкості тканини і товщини вишивальних ниток. Чим цупкіша тканина і
товщі вишивальні нитки, тим товстішою має бути голка, по тонкій тканині
вишивають тонкими нитками й голками.
Голки треба підбирати з великими
овальними вушками, щоб легше було засиляти шививальні нитки.
Пяльця використовують для того,
щоб тримати тканину натягнутою й уникати стягування візерунку, який
вишивається.
Вишивати рекомендується з
наперстом. Наперсток натягуються на середній палець правої руки, і він повинен
щільно прилягати до пальця.
Орнаменти вишивають різними
стібками і швами. (Демонстрування таблиці «Види швів»). Вплив на орнаментальний
мотив мають різні вишивальні шви, так звані «Техніки», яких відомо в Україні
близько ста. Це «назад голка», «стебнівка», «шпатівка», «стебльовий шов»,
«тамбурний », «оксамитовий», «гладь», «набирування», «низинка», «кривулька», «хрестик»,
«виколювання», «верхоплут» та багато інших.
ІV. Техніка вишивання хрестиком.
Сьогодні ми познайомимось з
технікою вишивання хрестом. Хрестовий шов складається з двох стібків, які
перехрещуються. Шиють хрестовий шов наліво. Стібки роблять так: (розповідь
супроводжується показом) вколюють голку в нижньому лівому куті з вивороту і
виводять на лицьовий бік. Ведуть нитку по діагоналі до верхнього
правого кута, проколюють голку навиворіт, набирають на голку одну клітину і
виводять у лівому верхньому куті. Потім нитку ведуть по діагоналі до
правого нижнього кута, вколюють голку, набирають на неї дві клітини і виводять
її на лицьовий бік у лівому нижньому куті наступного квадрата. Щоб вишити наступний хрестик операції, починаючи з вколювання
голки у правому верхньому куті і закінчуючи виведення голки з ниткою у нижньому
лівому куті знову наступного квадрата. З виворотнього боку одержемо шов у
вигляді двох паралельних ліній.
Е ще інший спосіб шиття хрестом. Спочатку прогладають всі стібки зліва
направо по діагоналі, а потім перехрещують їх стібки йдуть справа наліво.
Подібним способом шиють шов
хрестиком по вертикалі. Для цього голку вколюють з вивороту і виводять на
лицьовий бік у верхньому правому куті нижнього ряду. Спрямовують нитку по діагоналі вниз до
нижнього лівого кута, вколюють голку і виводять її у верхньому лівому куті.
Далі голку вколюють у правому верхньому куті другого ряду і виколюють в правому
верхньому куті третього ряду. Так прошивають до кінця візерунка. Вишивку
розвертають і прошивають перехресні стібки в зворотньому напрямку.
Шиття хрестиком по діагоналі трохи
складніше, так напрям стібків почергово
змінюється. Шов шиють зліва направо і вверх. Голку вколюють з вивороту і
виводять нитку у лівому нижньому куті. Перекидають нитку до верхнього правого
кута, вколюють голку і виколюють в нижньому куті правого ряду. Витягнуту на
лицьовий бік нитку спрямовують до верхнього лівого кута, вколюють голку і
виколюють її в правому верхньому куті другого по вертикалі ряду. Прошивши
стібки до кінця починають вишивати стібки в зворотньому напрямку.
Для закріплення прийомів шиття,
учні можуть виконати тренувальну вправу на аркуші паперу в клітинку.
V. Послідовність виготовлення рушника.
-підготуйте тканину і вишивальні нитки;
-розмітьте на тканині смужку приблизно 250х500 мм і виріжте;
-з вужчих боків рушника висмикніть
утокові нитки і виготовіть бахраму;
-загніть 7 мм ,
потім 10 мм
і пришийте швом «уперед голку»;
-закріпіть загин підрублювальним швом.
Із запропонованих візерунків
підберіть для вишивання рушника, або складіть візерунок самлстійно. Вишийте
рушник, виперіть його і пропрасуйте.
VІ. Повторення правил безпечної праці.
Дозвольте нагадати вам правила безпечної праці при роботі.
Голки й шпильки мають жало,
Їх не кидай де попало.
Памятай, що при роботі
Їх не слід тримати в роті.
Голку, про це добре знай,
Без ниток не залишай.
Користуйся обережно
і в свій одяг не стромляй.
Вишивай узор на пальцях
Свій наперсток май завжди,
І тоді не будуть пальці
Мати зайвої біди.
Дуже добре звичку мати -
Голку в гольниці примати.
А ще при вишиванні преба дотримуваьтся правил гігієни.
1. Перед вишиванням помийте руки, шоб не забрубнити виріб.
2. Вишиваючи сидіть прямо, спираючись на спинку стільця.
3. Кожні 15-20 хвилин робіть перерву, щоб відпочили очі.
VІІ. Практична робота.
Звучить легка українська музика.
Учні готують тканину до роботи,розмічають і вирізуюьт заготовку, підрублюють
поздовжні сторони рушничка, виготовляють бахраму. Керівник слідкує за орботою
учнів, проводить додатковий інструктаж, при необхідності допомагає.
VІІІ. Підведення підсумків заняття.
Поки живе чоловік,
Поки схолить і вруниться зілля –
Буде разам довіку рушник
Із начало весни і дороги,
Бо народ у цьому бачити звик,
Віру і честь, у життя, в перемогу.
(Звучить пісня на слова В. Крищенка)
Хай щастить вам, добрі люди
Хай пісня летить за обрій,
Щира дружба стане на рушнику.
Тема: Художні техніки декоративного і ужиткового мистецтва. Симетричне вирізування. Виготовлення витинанок.
Мета: ознайомити учнів із застосуванням декоративного та ужиткового мистецтва в народному побуті; вивчити прийоми складання паперу і вирізування симетричних фігур; навчити виготовляти мереживо, гірлянди-хороводи; розвивати уяву, творчі здібності; виховувати естетичні смаки.
Обладнання: зразки симетричних фігур і силуетів, зразки мережива, гірлянди-хороводи, тонкий кольоровий папір, олівець, ножиці, шаблони.
Хід заняття.
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
- Який інструмент використовують для різання паперу?
ІІІ. Повідомлення теми і мети.
Сьогодні на занятті ознайомимося із застосуванням ужиткового та декоративного мистецтва в народному побуті. Будемо виконувати симетричне вирізування та виготовляти мережива і гірлянди-хороводи. Удосконалимо вміння працювати ножицями.
А що ми будемо робити , ви дізнаєтесь, коли прочитаєте зашифроване слово.
Поставте букви у порядку розташування від меншого до більшого.
132495786
В т и н к а
VІ. Виклад нового матеріалу.
Сьогодні розмова піде про витинанку.
Побут українського народу тісно пов'язаний з декоративним та ужитковим мистецтвом. Перехід від «курної» хати до білої постав перед людьми нові вимоги щодо естетики своїх помешкань. Люди почали прикрашати свої будинки, використовуючи для цього твори народного мистецтва: кераміку, ткацтво, в’язання, вишивку, витинанку та аплікацію.
Витинанки – одна з яскравих і своєрідних сторінок художньої творчості українського народу. В давнину в Україні, коли вперше почали склити вікна, шибки прикрашали спочатку візерунками зі шкіри, а пізніше з паперу, залежно від пори року і пов’язаних з нею видів праці, свят та обрядів, виготовляли тимчасові витинанки. Приміром, збираючись сіяти, вирізали та наклеювали витинанку «Посівна», коли наставала пора збирати хліб, - «Врожайну», на весілля – «весільну» тощо. Тож витинанки давали змогу «читати», які саме події відбувалися в селі і в кожній оселі. Згодом витинанки почали оздоблювати інтер’єр сільської хати: прикрашали стіни, комин печі, сволоки. Тканини в той час були дорогі, тож із паперу прикрашали образи, робили паперові мережки на мисники і полички. На витинанках зображували галузки, квіти, вази, побутові сцени, ілюстрації до байок і казок.
Про витинанку пишуть:
Немов відтворення серпанку,
З паперу вирізані всі
Ось перед вами витинанки,
Зразки чудової краси.
Готують їх і вирізають
Здебільшого до новорічних свят
Ними ялинки прикрашають,
Панелі залів і кімнат.
Легкі, прозорі, мов пушинка,
Цілком нагадують вони
Серветки, зірочки, сніжинки –
Казковий витвір давнини.
Ажурні витончені стрічки
Клеять на шафи і полички,
А ті, що мають форму кіл,
Кладуть під печиво на стіл.
Щоб їх навчитись витинати,
Для цього слід приготувати
Робочих приладів набір
І в першу чергу треба взяти
Тонкий серветковий папір.
Залежно від призначення витинанки бувають: ажурні (зображення міститься в прорізах), силуетні (зображення виступає силуетом), одинарні (виготовлені з одного аркуша), складні (виготовлені з кількох аркушів паперу, а тому завжди багатоколірні). Залежно від форми витинанки бувають квадратні, круглі, у вигляді сніжинок, смужок, доріжок, стрічок. Переважна більшість витинанок симетричні.
У природі існують рослини симетричної форми. Так, у листочках дерева є посередині вісь симетрії і однакові відгалуження від неї. Природа наділила комах і птахів крилами симетричної форми відносно осі тулуба, інакше б вони не літали. Серед штучних предметів симетричних кіл є безліч – це й посуд, токарні вироби, й архітектурні споруди тощо.
На заняттях ми будемо виготовляти різні вироби, що мають симетричну будову. Наприклад, щоб виготовити з паперу листочок, папір складають вдвоє, вирізують половину листочка і розгортають. Одержимо симетричне зображення відносно лінії згину паперу. Подібно можемо виготовляти і мережку або гірлянду - хоровод. У цьому випадку осей симетрії буде стільки, скільки разів ми перегнемо папір.
V. Практична робота.
Керівник демонструє зразок мережки і разом з дітьми встановлює послідовність її виготовлення.
Виріб виготовляється в такій послідовності:
· З кольорового паперу виріжте смужку шириною, рівною висоті шаблона;
· На край смужки покладіть шаблон і відмітьте його ширину. Близько від нього під лінійку проведіть пряму лінію;
· По розміченій лінії зігніть перший раз папір, а потім за таким же розміром – ще кілька разів гармошкою;
· На складеному папері зробіть розмітку орнаменту мережки і виріжте;
· Розгорніть гармошку – і одержите мережку.
Фізкультхвилинка.
Працювали, потомились
Відпочити захотілось.
Хилилися дерева,
Гнули віти до землі.
Під сонечком зростали,
Височенькі стали
Від тепла і від водиці…
А ми сідаєм знову вчитись.
VІ. Підсумок заняття.
Керівник разом з учнями розглядає вироби. Звертає увагу не тільки на якість виконання роботи, а й на те, як було організоване робоче місце дитини, як дотримувалися правила безпечної праці.
Комментариев нет:
Отправить комментарий